ЛІХТАРИК (Період "Після")

Був у мене ліхтарик. Маленький, рожевий, з гумовим покриттям. Був довго (як для китайського Г). Але, так як нічого вічного (ба, навіть довготривалого) немає - він теж накрився мідним тазиком. Тобто, як накрився? Півтора роки світив, світив, аж раптом — впав і ... досвітився. Зрештою, я не маю ніяких претензій до нього. Кажу ж: він своє відробив. І так йому вже прогули на сміттєзвалищі ставили. Генератора у мене нема, світло іноді вимикають, а щоб знайти запальничку і свічку потрібно — бачити хоч щось :) Так як купувала я його в ЕпіЦетрі, їхати по новий вирішила теж туди. При нагоді... Пертись у всесвітній карантин (він же локдаун) у Львів в таку морозяку ( -10, на секундочку, а зранку всі -15. Це вам не Африка) не дуже то і хотілось. Сьогодні їхала по справах. Як справа, так і зліва :) Додому їхала з АС-2. Поруч ЕпіЦентр. Вирішила придбати потрібну річ. Зрештою, зима, темніє швидко, роздупляється теж. Темно. Ну як темно? МЕНІ ТЕМНО. Не снайпер я, ні грама. Отже, іду я в ЕпіЦентр, а там ... ЧЕРГА. Сказали, що рухається норм. Запускають порціями по п”ять людей, значить стою. Стою і слухаю “нововведення в ЛОХдауні”. Виявляється, необхідний товар, можна придбати в ONLINE-магазині і не паритись в черзі. Тоді без неї. Частина стоячи в черзі “купляють” в телефоні і проходять, як білі люди. Я стою. Де там клацати на телефоні. Він змерз і розрядиться швидко. Є у нього така мулька. Отже, стою. Як лох. Нууу. Чого як? Не знала про нововведення! А хто мені лікар? Зрештою на то зараз і ЛОХдаун. То стою і мовчу в тряпочку. Адже, знання — це ключ до успіху! Я не поспішаю, вбралась тепло, замоталась шаликом (вийшов такий собі хіджаб на морозі) — чекаю своєї черги. В ЕпіЦентрі було довго, але не нудно. Настрій у мене стьобовий (зоовсім не напряжний. МЕНІ :) ). Так буває часто. Життя таке. Всю дорогу в ЕпіЦентрі роблю фото. Цікаво куди дивиться внутрішня безпека ЕпіЦентру? Всюди ж відеоспостереження. Та і працівники ж бачать моє періодичне селфі. Спочатку я намагалась самостійно знайти омріяний ліхтарик. Фейл повний... Минулого разу, він був біля каси, тепер же вони зачинені. Лізу під стрічку — шукати світило :) Стрічка — загороджувальна і по ідеї так не можна. Але це ж ЛОХдаун. Зрештою я ж звикла добиватись поставлених цілей, тому ліхтарик я таки знайшла. Працівник відділу (файний хлопчина, не буду “палити”, тому селфі з ним вирішила не робити. Я можу) пояснив, що треба пролізти під стрічкою (загороджувальною, на секундочку), пройти по ряду (ЗАГОРОДЖЕНОМУ ряду) і обрати товар. Вибрала, перевірив на справність і ... ТІКАТИ :) Звісно - жарт але як його купити? Касира жодного немає. Всюди перекрито. На виході (знову на секундочку вдумайтесь), в порозі... оплатила я той багатостраждальний ліхтарик. УРА БІНГО!!!

Зрештою норм. Світить — світить. P.S. Але зважитись на ще один такого плану квест я не готова. Однією з вирішальних причин, чому я попхалась в ЕпіЦентр - стала перевірка дотримання аспектів, що стосуються української мови. Перевірила :) Спілкуються при обслуговуванні державною мовою. На цінниках (вибірково, по ходу. Не буду ж бродити по Гіпермаркету до посиніння) — теж.