РІЗДВО 22 (Період "Після",Монолог, Аська)

Скоро Різдво

- постригла Аську, люди прийдуть в хату, а вона як єті. Як клубок не чесаної, збитої шерсті, який залишає линяющий хвіст комети. Тепер вона красІва, як замшевий лев

- мерзне - злиться - ховається. Най буде. На мене вона злісно не реагує, а від всіх їй чужих ховається. Має хтось приїхати з Чернігова, не знаю ще хто АЛЕ то родина (чужі на Різдво не шастають), отже все норм. - свої. Допомагала готувати вечерю - це діло я люблю, тому день минув швидко. Темніє рано - зимовий період як-не-як - чекаємо гостей. Ще не все готове АЛЕ так як я ввечері їм рідко і символічно, то вже б заморила свого червячка. Самій їсти не пасує тож починаю пиляти присутніх на тему: КОЛИ. Подзвонили - СКОРО. (москалі) - Супер, А КОНКРЕТНІШЕ КОЛИ? - ДУЖЕ СКОРО. Йду додому переодягатися, не в халаті ж зустрічати дорогу родину. Хоча, коли ми в попередній раз бачились я ще у памперсах була. Жарт, звісно, але рочків 10 гепнуло і я ще не знаю ХТО буде. І треба банально чимось себе зайняти, бо якщо почну святу вечерю зараз, то гостей не дочекаюсь. По дорозі до себе додому констатую наявність дощу і цей печальний факт під корінь рубає святковий настрій. Щоб з горя не розплакатись - придумую свій образ. Дрес коду немає (всі свої), значить джинси і … щось зверху. В майці холодно, отже зверху кофта. Бажано якась нарядна, тож свято. Подумки повертаюсь до ідеї з халатом і нарядність змінюється на зручність. По дорозі до себе додому намокла і "зігрілась", тому збиралась в темпі. Вже перед входом в батьківські двері уявила своє відображення збоку - стало святковіше. Основним компонентом зимового настрою стали тапки-черевички з скандинавським візерунком, червоного кольору: олені, сніжинки, сніговик - здається. Той факт, що вони теплі став вирішальним. Джинси… ну шо з них ще взяти. Джинси як джинси. Zara порвала, Zara хай і зашиває - я тут при чому? То шо з під кофти стирчить червона майка, так то ТАКА мода, то кофта спереду ніби закоротка, зато ззаду ніби задовга. Нічо-нічо, я одіну червоний браслетик, та і тапки того ж кольору - всьо чотко - гармонія! Приїхали ;) Щастя неземне - будемо їсти. Ну то бонус такий, а побачитись і поговорити було дуууже цікаво. Вже за столом порішала їхати до наступних родичів і на гірськолижний курорт недалеко. І я, і гори в нагрузку - то такий різдвяний бонус. Бо їхати вони планували і раніше, просто без мене. Зранку оглядова екскурсія по домам і в дорогу. Доїхали по вказівках навігатора, я спала. Пропускаю домашнє застілля, ряжений вертеп з колядою, ночівлю… і продовжую з культурної програми власне на горі. Гірська траса горбата в цей дощовий період, тому вибір атракцій почався з витягу на верхівку гори. Пробувала стати на борд - ледь не відбила голову (про шолом згадала вже коли мелькали мушки в очах); з лижами мені було не цікаво ще і до аварії, та і покриття не те; на сноутюбінг сдуру пішла - склала компанію.

Вже зранку - роздивляючи в дзеркалі свою п'яту точку - зрозуміла що даремно. Сідалище провалилось в дорослий тюб і тормозило по всій горі. Вся філейна частина посиніла, а мені ще на ній їхати додому. Варіант, бігти за машиною відпадав. Це ж до кінця новорічних свят буде "весело" згадуватись сидячи за столом і віддавати усіма відтінками національного прапору. Буде мені на пам'ять від триклятих москалів. Поки ще не стемніло - пішли на підйомник. Так як нас троє комусь доведеться теліпатись двічі. Я - "пас" такого щастя - сидіти мені не фонтан у мене тепер власна гаряча точка. Тим паче, ЩО Я ТАМ НЕ БАЧИЛА? І зимою, і літом - гори однаково гарні вперше, потім звикаєш. Тим більше я не снайпер,тому в окулярах, а почало сніжити і витирати їх - холодно в руки. Ще і якщо навернуться по маршруту витягу - не знайде ніяка собака.

Ночувати до дорогої родини "понеслась душа по кочкам" в прямому розумінні. Наче на кульку по трасі, буксиром на тросі за машиною. Вечір… не до їжі, п'ята точка - гаряча, але не файно зовсім проморозитись, символічно підтримати гостину - треба. Сижу - обіймаю бокал - спати буду мертво. Добрим ранок не буває! Вже той факт шо ранок - це фігня повна, а ще й добрий… ЯК ТАКЕ МОЖЛИВО? Мені ще сидіти й сидіти - попереду дорога додому.