От що цікаво, працює Зеляк в бухгалтерії однієї фірми. Знаю, бо сиділи в одному кабінеті… Тобто рахувати вміє АЛЕ мабуть купує скумбрію по 8 грн., бо мовчить як та риба-скумбрія.
Ну не відбитий чувак по плану совісті наглухо?
Щоб утримувати себе і підтримувати закони Всесвіту, іноді влаштовуюсь на роботу. Періодично ходжу на співбесіди і шукаю собі місце під сонцем. І беруть же таких як я… Дивно! Група ж то не робоча…
Будь-яка робота, звісно якщо за неї платять, вже хороша. Ще краще, коли платять добре/по людськи АЛЕ в житті буває по різному.
На одній фірмі, назвемо її “Під оком”,
було некомфортно АЛЕ дуууже корисно
. Мінусів було багато: графік роботи - драконівський, робочий тиждень - шестиденний, умови перебування - не з кращих (хіба сніг чи дощ на голову не падав і вітром не здувало), АЛЕ головним елементом дискомфорту було постійне перебування під напівпритомним оком Саурона. Всевидяще Око Саурона — це символ могутності одноіменного темного владики в творіннях письменника Толкіена. Що там в голові у місцевого Саурона - х/з, але моральні межі там були дуууже розмиті. Судячи з того ЩО виговорював Саурон, він сам їх (ті межі) і встановлював. Та мені то ОК (вже виросла і виробила імунітет до неадекватів) АЛЕ хто ж такий "комфорт" буде терпіти у недозрілому чи пере зрілому віці? "Під оком" треба сталеві нерви і залізну витримку до тамтешніх фірмових примочок…. Люди там і плакали, і істерили, і пилососили Саурона вздовж та впоперек. Плинність працівників “Під оком” росла, як на дріжджах, працівники змінювались, як картинки в калейдоскопі. Мене вистачило раптом на три місяці і то лише дякуючи ангелу-охоронцю, тиждень там ішов за рік. Мало того, що тебе роздивлялися Сауронові пильні очі, так ще і слухали його ж вуха. Прослушка, без дозволу потенційних жертв, здається заборонена.
Треба проконсультуватись зі знайомими в органах. Може допоможуть мені, може допоможу я, “наводкою” на фірмУ.
Робота “Під оком” була і корисна, тому згадую я її частенько. З деким бачимось, з деким часто…
Там був тааакий винегрет людей, що спочатку паморочилась і плуталась. Кажуть, що буває погана пам'ять на обличчя… Нагло брешуть - у мене її немає взагалі. Тобто з чааасом я їх запам'ятовую АЛЕ вибірково. Когось по кофті, когось по зросту… Мені легше дається номер телефону ніж обличчя власника. Звісно за місяць мого перебування “Під оком” я всіх і про всіх кадрів знала.
Люди там переважно емоційно стійкі і витривалі, що і не дивно під невсипущим оком Саурона, решта як і я йшли - шукати комфортніших варіантів. Працювала я там у кожному відділі, шукала де б себе притулити. Почала з кубла змій (це образно, їх там не було і близько), втекла відразу. Я ж соціопат, а там шість постійних працівників у приміщенні і всі жінки зооовсім різного віку. Шість постійних і 1-2 тимчасові. Хто на роботу "Під око" (на таких ми робили ставки, на їх майбутнє у цій організації), хто з сусідніх чи дотичних підрозділів.
Втекла в такий холодильник, що медвитверезник - це мабуть санаторій проти нього. Пам'ятаю кожен робочий день, вже вдома, лежачи у ліжку під двома теплими ковдрами, після гарячого душу, починала розмерзатись. А була так між іншим осінь, на секундочку, нічогенький такий “бархатний сезон”. Поки мене ще не спіткала доля динозаврів перевели назад у тераріум. Коли я озвучила знайомому свій оклад, він здивувався:
що ж ти “Під оком” тим робиш?
Та, по ходу, нічого. Я ще й ходити маю через день-два за таку зарплату. Виконувала я дійсно “дурного роботу” - вносила в програму дані з папірця або проставляла ціни актуальні на той же день (вчора їх вносила попередня жертва Саурона, завтра - наступна). Або робила те без чого “Під оком” не чухалось від дня заснування (до 20-ти років).
Нащо взяли, якщо не треба. Це що зоопарк?
Треба валити додому бо covid не спить, а тут "тепло" - працювати “Під оком” я не хочу. Незручно когось “підсиджувати”, почувалась “запаскою” у багажнику”, всі ж на своєму місці. Виникало питання: НАЩО МЕНЕ ВЗЯЛИ? Це жарт такий, перевірка на шоу талантів, кастинг…
Мабуть я РАПТОМ мала відкрити у собі потойбічні здібності Чака Норріса і замінити всіх працівників. Мабуть так - я ж економіст по спеціальності - от і економила б бюджет “Під оком” (щоб воно вилізло і подивилось на ціни). Навіщо брати на роботу якщо її фактично немає для того працівника. Яка співбесіда - така й робота.
Саурон теж мабуть купує скумбрію за 8 грн., йому б вистачало тих копійок, що він мені платив.
Потім не дивно, що наступна робота здалась мені раєм. Пару тижнів я озиралась по всіх кутках і шукала сюрпризів. Не знайшовши запитала у директора в лоб:
- Жучки і камери де???
- Нема. А навіщо?
На тій роботі у мене зразу стався культурний шок - директор купив мені нову клавіатуру, бо стара працювала некоректно. Він думав інакше… Не міг зрозуміти навіщо я принесла з дому лінійку і купила за власний рахунок крем для рук. Я ж звикла, що “Під око” працівники тягли з дому чи купували самі майже ВСЕ! Мило, калькулятори, ножиці… Стругалка для олівця була одна на всіх (6 чоловік, на секундочку). Чай/кава/цукор… звісно теж свої.
Ясно - це не “Під оком”, скумбрію за 8 грн. тут не купують.
Немає коментарів:
Дописати коментар