ЛЮДИ: (Монолог, Період "Після")

Риба гниє з голови. Якщо директор - ГІМНО, то і фірма - так собі.

Йдеться про керівника, як такого, і без різниці чим він керує. Всі люди по своїй натурі - добрі, чому ж суспільство таке гниле? Ну не розумію я, ЯК МОЖНА ОБИРАТИ очільника, котрий і онуків не має? ОК, хай дітей… АЛЕ НЕ МАЄ! ЖОДНОГО!!! Звідки береться мінімальний прожитковий набір, який не включає товарів для немовлят/дітей? А це - чимало. Керівні посади повинні обіймати багатодітні чи люди дуууже дотичні до виховання і забезпечення дітей. Те що у нього/неї є пес/хом”ячок/рибки - це прекрасно АЛЕ і я і ти - ЛЮДИ! За кожною мамою/татом ховається чуйний психолог і спонсор життя, за кожним братом/сестрою - ангел-охоронець, наставник і вчитель. Це лише найближча родина, а взагалі людей не злічити: бабусі/дідусі, тітки/дядьки…, а друзі, знайомі і просто небайдужі люди. Чудово, якщо вони є АЛЕ ж бувають неповні сім'ї, діти-сироти… Інакше - ІНАКШІ ЛЮДИ. Просто добрі і небайдужі люди, для яких людяність і співчуття не пустий звук. Які бачать життя як таке на сусідній подушці, кімнаті, квартирі, будинку… Просто бачать не десь тааам по телевізору, а тут біля себе. Зразу хочу згадати класику: Хороші люди принесуть вам щастя. Погані люди нагородять вас досвідом. Найгірші - дадуть вам урок, а найкращі - подарують спогади. Тому згадую кожну роботу з вдячністю, там я отримала щось, дороге - як пам'ять. Куди мене лиш не заносило працювати - бувало різне. Іноді - це було щось на кшталт “Стрижу, брию, ставлю п'явок” АЛЕ фірма - стіл, стілець і директор - все чьотко - фірма віники не в'яже, а якщо в'яже - то фірмові. Головне повісити на працівника медалєй, щоб голову не міг підняти, бо шию не розігнути. Або ж - наліпити стільки посад, щоб забувався перераховуючи. Ну і звісно командний тон. То ж нічого, що часом - це істеричний фальцет, це ж ДІРЕХТОР! Всіх людей можна поділити на дві категорії: люди-вектори, і люди-лідери. Перші - чудові виконавці, менеджери середньої ланки, солдати. Група осіб без яких не обійдеться жодне суспільство, так званий електорат, який в більшості і котрий має право вибору. Але як і на полі бою, фірмі, проекті, державі - є лідер. Той хто задає напрямок руху, вибір діяльності, керує процесом. Перших можна набрати в зграю - це і буде ідеальний робочий колектив. Другі ж існують поодинці, їм можна поспівчувати. Ноша людини-лідера нереально важка. Голова йде обертом при виборі сніданку/обіду/вечері для себе, а тут - така відповідальність за кожного. Не всі зможуть бути ними, і дааалеко не всі мають моральне право. Ти ж не підеш до кравця лікувати зуби. І точно не полізеш під ніж мясника, замість скальпеля нейрохірурга. Всюди треба фахівців своєї справи. Навчитись можна АЛЕ це потребує часу і не обов'язково - це і є твоє покликання. Навчання - це окрема історія:

Процес навчання як апетит - приходить під час їжі, - це як рибалка - важливий сам факт, а не улов. Порівнювати можна безкінечно, це все набутий досвід. Він жити не заважає і їсти не просить. З мовами те саме: чим більше їх знаєш - тим легше даються. І тим повноціннішим почуваєшся. Варто почати, в процесі прийде решта, так влаштований Всесвіт. В процесі прийде й розуміння - чи це моє і чи воно мені треба. Взяти для прикладу мову. Для того щоб вдосконалити теорію, потрібна практика. Може я виїду, може хтось приїде...

Ідеально вчитись з досконалим/рідним носієм мови (нейтів - native). АЛЕ є ризик вивчити і його помилки теж. Акцент, діалект, слова-паразити. Іноді краще уникнути такого навчання. «Скільки мов ти знаєш – стільки разів ти людина». Йоганн Вольфганг. Відчуваю буду колись поліглотом. Не нагло ВЖЕ - в планах. Ще там же ідея з розробкою власного сайту. Цікаво їх пишуть чи розробляють… Якоїсь зими, мені набридне писати - спрямую свої ресурси в інший бік.