ВІРА (Монолог, Період "Після")

Всі у щось вірять, так вже влаштований Всесвіт.

Інакше страшно відкрити зранку очі і життя втрачає сенс. Йдеться не виключно про релігію, церкву чи бога, а про силу яка допомагає жити. Діти вірять у маму і тата, хтось в бумеранг, хтось у дружбу чи  вищі сили…  

 P. S. Зрештою, на те вони і вищі, щоб бути над тим, хто в них вірить.

 АЛЕ - це палка з двома кінцями. 

Ми теж потребуємо віри зі сторони. У кожного є невичерпний потенціал, хмара нереалізованих можливостей, крила, яким треба лише вітер що їх розкриє. Віра треба як стимул до життя. Зі свого досвіду пишу і знаю, що не одна така. Вважаю себе віруючою АЛЕ не дуже релігійною. Вважаю що можна вірити і молитись в душі АЛЕ не переступати поріг церкви. P. S. Звісно, десь-колись трапляється оказія і я відвідую подібного роду заклади АЛЕ з більшим задоволенням зупиняюсь біля безлюдної каплички при дорозі, ніж прусь у набиту “парафіянами” церкву. Насторожує мене такого плану збіговисько, дивне воно якесь.

Думки матеріалізуються, мрії збуваються, задумане здійснюється АЛЕ під лежачий камінь вода не тече. Повірь, зроби крок назустріч мрії, викинь камінь і на його місце потече вода (спочатку брудна і каламутна АЛЕ згодом вона очиститься) Так само і з вірою… Треба думати, мріяти, прагнути до чогось і чекати. Все збувається саме в ПОТРІБНИЙ момент. 

 Так влаштований Всесвіт :)

Зараз я дуже вірю в мирне небо, землю, море… Дуже вірю в людей! Власне зараз! Люди у нас надзвичайні! Переконуюсь, що всі негаразди тьмяніють, коли віра єднає. 

 Вірю, що зранку відкрию очі, світитиме сонце, я зварю каву і піду в гості. ВІРЮ ЩО НАСТАНЕ МИРНА ВЕСНА)))