Для тих, хто в танку, хочу повідомити: життя - цікава штука, ілюзія, де всі ми гості.
Прийти з поганим настроєм - не варіант. Це ж вперше і востаннє. Треба встигнути - максимум, більше шансу не буде. Бажано не обгадити все навкруг, не варто висловлювати СВОЮ НЕПРОШЕНУ думку - хай корова думає, у неї голова більша.
Звикла, що на мене реагують дивно/по різному, тому спілкуватись намагаюсь буквами. Ненавидять - Ваше право. Жаліють - дякую, звісно, АЛЕ пожалійте себе та тих кому значно гірше. Жалість і співчуття мене ображають. Знецінюють. Лишній раз нагадують мені, що щось не ТАК. (я і так не забуваю).
Вже якось ПОполам, байдуже і смішно. Колись рефлексувала, ображалась, щось/комусь доказувала. Обридло - ПОполам. Мені - ОК, звикла вже, пристосувалась, абстрагуюсь слухаючи музику (в навушниках). Я абсолютно повноцінна людина, навіть більше - я вмію жити. Встигла багато, решта попереду. Пройшла парашути, лижі, сноуборд, бальні танці, гімнастику, їздила на машині/велосипеді, плавала… А скільки ентузіазму і позитиву - батарейка енерджайзер - відпочиває.
От літати не вмію. ХАЛЕПА! ;)
Але то ж з області фантастики - людям таке не дано.
По суті - толку з того, що ти живеш - як інертний овоч. Тебе ніхто не згадає. Треба жити для себе ;)
На все свій час. Колись люди масово читали газети. Не підписатись на якусь місцеву тарабарщину, було дурним тоном, першим маячком до божевільні. Тепер навпаки, ти в дурці АЛЕ обкладений публіцистикою. Відмириає професія, всі знайомі мені журналісти або виїхали та/або працюють не за фахом. Зооовсім в іншій галузі, і я їм не дивуюсь. Не надто безпечно тепер висвітлювати будь-яку тематику та і з точки зору економіки - це не вигідно.
Інформаційний простір заполонив інтернет. Хочеш про щось дізнатись? "- дядько Гугл УСЬО розкаже. Він в курсі УСЬОГО". Не їсть і не п'є, графік роботи - цілодобовий, лікарняних і відпусток не буває. Які там декрети і сон? - Він завжди тримає руку на пульсі і готовий допомогти. Інтернет розпустив метастази в усі сфери нашого життя.
На майстрів пера він теж повпливав - Свобода слова. І вже кожна шавка дзяває з-під плоту про свою думку. Залиш її при собі, у тебе хтось питає?...
І почалось. Когось "притискають", когось обмежують у правах. Ніби їх (ці права) знає кожен поздовжній і поперечний. - Сусід сказав… О! Так це все міняє. Він, на секундочку, - місцевий авторитет, аби-що не ляпне, він ДІЛО каже. Така свобода. Хто обирає лідера, такий і лідер.
Кому тепер та правда треба, кому допомогла? Брешуть всі. Так казав навіть Доктор Хаус і я не заперечую. Головне самому вірити у те, що кажеш. Натхненно кивати головою, кліпати очками, дути щоки.
З одного боку - брехати навіть корисно. Це сприяє розвитку фантазії, підвищує рівень адреналіну в крові, робить гімнастику мозку, з іншого - до брехні треба готуватись, імпровізація може вийти боком.
Приємно спостерігати за роботою професіонала? І не важливо у якій сфері він майстер, головне щоб це було гарно. Іноді слухаєш і розумієш - бреше ж як сивий мерин АЛЕ як красиво, скільки зусиль прикладає, старається. Слухав би й слухав. Далеко не кожен може похвалитись віртуозним володінням якоїсь навички. Для того щоб красиво брехати, більшості не вистачає таланту/дару… Того каталізатору котрий спричинить поштовх до чогось великого. Хай це і брехня )
Якщо тебе обманули красиво - це не так прикро. ТАК, маячня АЛЕ ж ЯК ГАРНО.
Якщо брехати, не вмієш - не берись!
Якось ТАК ;)
ВідповістиВидалити